34. Закон ефективної комунікації.

34. Закон ефективної комунікації.
Закон ефективної комунікації – передбачає дії оратора з метою налагодження контакту. Якщо попередні закони передбачають підготовку до запуску концепції, то цей закон містить у собі механізм запуску як такий.
Контакт – це вищий рівень спілкування, який передбачає взаємодію двох поведінок – оратора та слухачів.
Для того щоб контакт був дієвим, на думку Г. Сагач, необхідна така система дій:
- коригування продукту підготовчого етапу при спілкуванні;
- управління поведінкою аудиторії;
- управління власною поведінкою.
1. Перша дія (корекція) залежить від складу слухачів та їх поведінки. Під час спілкування промовець може вносити уточнювати цільову установку, питання для обговорення, тобто змінювати стратегію.
2. Друга дія (управління поведінкою слухачів) допомагає ораторові підтримувати зворотній зв'язок зі слухачами, що забезпечується вмінням промовця зчитувати інформацію, яка йде від слухачів (міміка, очі, жести тощо) і відповідно реагувати на неї.
3. Третя дія (управління власною поведінкою) передбачає уміння промовця узгоджувати власні жести, міміку тощо із задумом.
Вищеназвана система дій спирається на технологію налагодження контакту на всіх етапах спілкування промовця і слухачів.
Докомунікативний етап передує виступові. Його завданням є створення умов для встановлення контакту з аудиторією. Такий контакт встановлюється цілою системою засобів:
- чуттєво-візуальні засоби допоможуть ораторові створити перше враження про предмет;
- мисленнєві засоби (аналітичний рівень) допоможуть ораторові за допомогою питань (Що коригувати: стратегію, тактику? Чи треба щось коригувати?) і швидко зорієнтуватися в ситуації
- вербальні засоби також спрямовані на орієнтацію оратора в ситуації за допомогою питань, але ці питання оратор адресує слухачам: Хто ви? Звідки ви? З якою метою ви тут? тощо.
Вступ має за мету встановити контакт. Щоб контакт був вдалим необхідно використати відповідну систему засобів:
- включення слухачів у ситуацію спілкування – усмішка, привітання, перша фраза;
- аналіз ситуації спілкування – вираз обличчя, жести, міміка, очі;
- включення аудиторії в проблему – яскравий приклад, проблемне питання, доречна цитата тощо.
Метою основної частини є збереження контакту з аудиторією. Для цього необхідно відповідно організувати процес засвоєння аудиторією проблеми. Щоб виконати це завдання треба використати такі засоби:
- формальні засоби засвоєння (ігри, практикуми) – уводять аудиторію в діяльнісний режим, що дозволяє краще засвоїти матеріал;
- змістовних засобів засвоєння – активізація мислення, та почуттєво-емоційної діяльності слухачів.
Завданням висновку є закріплення контакту зі слухачами. Закріплення ґрунтується на вмінні оратора викликати в аудиторії потребу у продовженні спілкування. Для цього можна використати таку систему засобів:
- вербальні засоби – підведення підсумків спілкування оформити у вигляді стисло вираженої головної думки спілкування;
- мисленнєвих засобів – внутрішньо проаналізувати те, що вийшло / не вийшло, що можна добавити, актуалізувати.
Необхідно зазначити, що доволі часто під час спілкування можна спостерігати неприродну поведінки як зі сторони оратора, так і зі сторони аудиторії. Для такої ситуації, яка отримала назву «ораторський шок», властивими є знервованість, напруженість, скутість поведінки чи думки тощо.
Г. Сагач називає такі основні причини цього явища:
- у мовцеві – непідготовленість, невміння встановлювати і зберігати контакт;
- у поведінці слухачів – грубі репліки, некоректні питання тощо;
- у зовнішньому середовищі – шум, ходіння, присутність чужих людей, які недоброзичливо оцінюють оратора тощо.