30. Закон моделювання авдиторії.

30. Закон моделювання авдиторії.
Закон моделювання аудиторії передбачає системне вивчення аудиторії, тобто тих, на кого вона розрахований виклад концепції – один слухач чи група – на основі соціально-демографічних, соціально-психологічних, індивідуально – особистісних ознак.
Моделювання аудиторії означає, що промовець повинен добре знати слухачів (бажано всі ознаки і повністю),готуватися до зустрічі з нею, передбачити, де і коли можуть виникнути непорозуміння, а головне впливати на слухачів за допомогою матеріалу і майстерності мовлення так, щоб дисциплінарні мотиви змінювалися інтелектуально-пізнавальними та морально-етичними)
Психологи звертають увагу на такі моменти встановлення контакту з аудиторією, як оцінка ораторського виступу – позитивна чи негативна – з позиції оратора й аудиторії. Кожен з них прогнозує ситуацію, опираючись на власний досвід, інші індивідуальні особливості.
Зокрема, позитивна оцінка моделі спілкування зміцнює лектора у своїх силах, а негативна установка захисні психологічні фактори промовця: підвищується увага, загострюється чутливість, зростає внутрішня напруженість, виникає зневіра, страх перед аудиторією.
Тому промовцеві слід пам’ятати про існування своїх і чужих «зон небезпеки»,вміти делікатно їх попередити. Слід пам’ятати, що аудиторія утворюється не відразу. Тому досвідчений оратор прагне тримати в полі зору свою аудиторію. особливо її «небезпечні зони» - острівки шуму, відволікання тощо. Для цього він готує цікаві факти, гумористичні історія, змінює інтонацію тощо.
Першим ступенем вивчення аудиторії є соціально-демографічні ознаки, спрямовані на розкриття зовнішньої оболонки людини. До цієї групи належать: вік, стать, національність, освіта, професія, склад сім’ї, належність до соціальних верств (селяни, інтелігенція,біженці) тощо. Для того, щоб ці ознаки не перетворилися на звичайну статистику, потрібно не лише їх фіксувати, але й аналізувати, тобто співвідносити їх одна з одною, і вичитувати інформацію, яка стоїть за тією чи іншою ознакою. При такому підході ці ознаки перестають бути лише анкетними даними й починають працювати Але навіть при наявності інформації, яка випливає із соціально-демографічних даних, цих ознак недостатньо, щоб скласти психологічний портрет аудиторії, оскільки вони дають загальне уявлення про людину і є недостатніми, щоб зробити висновок про її інтелектуальний та психологічний потенціал, її здібності здійснювати конкретні функції.(3, 6).
Важливими є також суспільно-психологічні ознаки, які характеризують поведінку декількох суб’єктів одночасно, тобто називають ознаки, властиві декільком суб’єктам. Суспільно-психологічні ознаки вивчення аудиторії: зумовлюються переважно соціально-демографічними, але не охоплюють всіх слухачів, а характеризують групи або окремих суб’єктів
Індивідуально-особистісні ознаки вивчення аудиторії виявляють внутрішній зміст і властивості людини: тип нервової системи, темпераменту, особливості мислення тощо.
До таких ознак Г. Сагач відносить:
1. Мотиви поведінки;
2. Потреби;
3. Ставлення до предмета мовлення та суб’єкта, який його викладає;
4. Рівень розуміння предмета.(1, 96)
Мотиви поведінки – фактор, який зумовлює дії суб’єктів, тобто дає відповідь на питання, що спонукало суб’єкт до дії. Основні типи мотивів поведінки людини, що зумовлюються її потребами: дисциплінарні, емоційно-естетичні, пізнавально-ітелектуальні, морально-етичні.
Дослідниця виділяє три основні мотиви:
- морально-дисциплінарний мотив – фактор, який не підкріплений бажанням суб’єкта.(примусовий фактор спонукання) роблю так, бо вимагають, карають
- емоційно-естетичний мотив – фактор, який заснований на цікавості чи задоволенні (гарно, весело, приємно), але не підкріплений волею і бажанням суб’єкта.
Інтелектуально-пізнавальний мотив – фактор, зумовлений бажанням і волею суб’єкта, спрямовує людину на пізнання світу і розвиток власного інтересу. Він формується міцною волею і внутрішнім бажанням, переконанням)
Морально-етичний мотив поведінки людини – це найвищий мотив, бо засвідчує в людині найвищу міру людяності: наявність совісті, моральних якостей, етичних норм. Цей мотив спрямований на збереження людського життя на планеті, на покращення довкілля, на благо всіх і кожного.
Потреби – це категорія, яка визначає вибір суб’єкта (відповідає на питання: Що це мені дає? Для чого мені це?) Виділяють два види потреб: усвідомлені та неусвідомлені.
До усвідомлених належать потреби: особисті, професійні та громадські.
- особистісна – людина отримує інформацію тільки для себе, для задоволення власних інтересів;
- професійна – спонукають людину шукати й отримувати знання для того, щоб збагатити власний професійний досвід і задовольнити особисті фахові потреби. Важливість їх у тому, що задовольняючи професійне зростання одної людини, вони сприяють професійному, культурному, духовному зростанню тих, хто залежить від фахової компетенції особи).
- громадська – спонукають людину здобувати інформацію, яка корисна для широкого кола людей і навіть для всіх громадян держави. Це свідчить про те, що така людина усвідомлює свою залежність від інших людей у суспільстві та інших – від неї, що вона знає не тільки свої права, але й обов’язки.
Ставлення до предмета мовлення та суб’єкта, який його викладає є реакцією суб’єкта, котрий сприймає інформацію. Цю реакцію класифікують за такими типами:
- Байдужа(інфантильна) реакція – характеризується невключенням суб’єкта в предмет обговорення, оскільки не зачеплені його інтереси.
Байдужа реакція людини виявляється у зовнішньому вигляді: жестах, міміці, обличчі, відсутності уваги, очах. Ораторові слід скоригувати свої дії у напрямку активізації уваги слухачів.
У байдужій аудиторії завдання оратора – привернути увагу аудиторії, початок розмови має бути захоплюючий, слід показати слухачам можливу користь від того, що розглядається у промові. Про мова повинна мати чітку мету, структуру, пункти, які слід послідовно й доступно розкривають ідеї оратора.
Байдужа (інфантильна) реакція аудиторії свідчить що промова не викликала інтересу в слухачів і вони не сприймають та не усвідомлюють дискурс.
- Угодовська реакція – характеризується тим, що суб’єкт поділяє погляди іншого і так само легко від них відмовляється і вже поділяє погляди третьої особи. Такий тип реакції зумовлений відсутністю у суб’єкта своєї думки, можливо через слабку компетентність у предметі. Можливий ще інший варіант угодовської реакції: суб’єкт лише вдає, що слухає, а насправді зосереджений на своїх проблемах, тобто, людина може кивати головою, вдавати, що слухає, але насправді він до предмета розмови не включається, а зосереджується на власних справах. Відмінність угодовської реакції від байдужої в тому, що при байдужому ставленні у суб’єкта і зовнішній вигляд (очі, міміка) байдужий.
- конфліктна реакція – характеризується спалахом негативних емоцій суб’єкта на дії інших суб’єктів; як наслідок – позиція конфронтації, нерозуміння один одного.
Конфліктна реакція аудиторії виникає при розходженні фахових, моральних, громадянських, політичних позицій промовця і слухачів.
Приводом для виникнення конфлікту між промовцем та слухачами може бути внутрішні причини з боку оратора чи слухачів: зазнайство, самолюбство, завищена самооцінка), а також зовнішні (поганий вигляд, необачні дії)
Існують такі форми конфліктної реакції аудиторії
а) відкрита форма (грубі репліки, некоректні запитання)
б) прихована форма ( саботаж, невизнання позиції промовця, шум)
У конфліктній аудиторії ораторові слід рухатися поступово від аспектів згоди оратора з аудиторією до предмета розбіжностей.
Джерела конфліктної ситуації бувають двох видів:
- зовнішні – причини в іншому суб’єкті (зовнішній вигляд, манера говорити, неувага з його боку тощо)
- внутрішні – причина в самій людині (загострене самолюбство, загострене самолюбство тощо).
Конфліктна реакція буває двох типів:
- відкритий конфлікт – негативні емоції виявляються у вигляді грубих реплік, запитань тощо);
- прихований конфлікт – суб’єкт явно не виражає своїх емоцій, але усім виглядом - очі, міміка, жести – виявляє неприйняття іншої людини.
Конфліктна реакція аудиторії виникає при розходженні фахових, моральних, громадянських, політичних позицій промовця і слухачів)
Конструктивна реакція – характеризується створенням у суб’єкта установки на розуміння іншого; як наслідок – між людьми з’являється атмосфера інтелектуального та емоційного співпереживання, співтворчості.
Конструктивна реакція аудиторії свідчить про те, що промова досягла мети, між промовцем і аудиторією встановлений необхідний контакт, взаєморозуміння, емоційного переживання і задоволення), Слухачі ніби доповнюють оратора, дають пропозиції, пропонують варіанти, охоче виконують завдання і прохання промовця).
У слухачів погоджувальна реакція з’являється, коли слухач легко переходить на сторону промовця і вірить йому: можливо, він справді вірить промовцеві і переходить на його сторону, а ,можливо, зайнятий іншими справами, важливішими для нього на цей час, можливо, не компетентний у питанні і не може суперечити.
У прихильній аудиторії оратор відразу застосовувати однобічну аргументацію, тобто переходити відразу до головного, тезу формулювати на початку)
Готуючись до публічного виступу ораторові слід врахувати такі чинники - кількість слухачів, рівень обізнаності у темі, соціально-культурні ознаки, ставлення до промови. Рівень розуміння предмета мовлення у слухачів залежить від їхнього інтелектуального розвитку, освіченості, професійної підготовки.
За рівнем обізнаності в темі розрізняють аудиторії підготовлені й непідготовлені.
Основними особливостям підготовленої аудиторії є головний мотив – «що нового?». У промові повинен переважати пафос, щоб виступ був успішним оратор повинен чітко викласти різні погляди на промову, пояснити, чому він притримується такої позиції.
Основні особливості роботи оратора в непідготовленої аудиторії: у промові поєднують пафос і етос; емоційність промови має бути якнайбільшою; ефективними прийомами є приклади з життя, жартівливі історії, приказки, посилання на авторитети; ораторові достатньо викликати свої погляди, не викликаючи сумнівів там, де їх ще немає.
Щодо кількісного складу розрізняють аудиторії великі й малі.
Готуючись до виступу у великій аудиторії ораторові потрібно знати, що
вона нетерпляча, швидко втомлюється, схильна довіряти ораторові й практично не оцінює критично його промову; Спосіб викладу матеріалу – монологічний)
Готуючись до виступу у малій аудиторії ораторові потрібно знати, що вона більш критично налаштована, слухачі більш активні)
За соціально-культурними ознаками розрізняють аудиторії за віком, гендерною ознакою, національністю, віросповіданням.
Різниця між чоловічим та жіночим стилем слухання: чоловічий – підвищена увага до змісту промови, як тільки стає зрозумілим, про що йде мова, чоловіки зосереджуються на критичних зауваження або й перебивають лектора; жіночий - підвищена увага до емоційності промови, до самого процесу спілкування.
Рівень розуміння предмета мовлення зумовлює підготовленість суб’єкта (закладена база): загальна культура, світогляд, професійна підготовка, інтелект тощо.
Рівні розуміння предмета мовлення від найпростішого до найскладнішого -
перше знайомство з предметом спілкування у дуже загальних рисах (про що?); проникнення у зміст предмета, одержуючи інформацію про нього з різних джерел: література, кіно…; вироблення власної позиції на основі осмислення змісту предмета, думок з літератури; застосування одержаних знань на практиці (навіщо це треба.
Відповідно до існуючої у соціальній психології шкали рівнів розуміння , виявляють такі рівні:
.- «Про що» - суб’єкт має дуже туманне уявлення про предмет, бачить його в загальних рисах. Частіше за все це сприйняття лише назви предмета в загальних рисах, відповідно й викривлене, неістинне судження про предмет у цілому.
- « Про що + що» - суб’єкт вже проникає у зміст предмета, тобто одержує інформацію про нього з літератури та інших джерел, але не має власної позиції, а лише запам’ятовує чужі думки.
- «Про що + що + як» - суб’єкт виходить на рівень осмислення змісту предмета, чужих думок, тобто пропускає їх через себе, виробляє власну позицію щодо предмета обговорення.
- « Про що + що + як + навіщо» - суб’єкт здатний поставити собі питання : «Навіщо мені потрібно знати цей предмет, де і коли я зможу використати ці знання?» Тобто, суб’єкт виходить на рівень застосування отриманих знань про предмет на практиці.
Перші два рівні розуміння – ще досить поверхневі за своїми характеристиками, тому саме на них є можливість спотвореного розуміння. Третій рівень закладає перший ступінь до розуміння у власному значенні цього слова, і на четвертому рівні процес розуміння досягає глибини, тоді оратор вже не відштовхує чужі погляди, ідеї, а намагається використовувати їх у своїй діяльності, виходячи з установки, що з усього можна мати користь.
Індивідуально-особистісні ознаки спрямований на розкриття особливостей кожного суб’єкта зокрема, тобто на дослідження внутрішнього світу: способу мислення, типу нервової системи, темпераменту тощо.
Соціально-демографічні та соціально-психологічні ознаки аудиторії слід вивчати до спілкування, коли адресат вже відомий. Індивідуально-особистісні ознаки вивчають у процесі спілкування. Індивідуально-особистісні ознаки вивчення аудиторії - виявляють внутрішній зміст і властивості людини: тип нервової системи, темпераменту, особливості мислення тощо)
Закон моделювання аудиторії служить не тільки основою для створення цілісного психологічного портрету аудиторії, але й дає можливість для подальшої роботи з цим портретом, що дасть можливість впливати на неї.
Закон моделювання аудиторії дозволяє виробити стратегію реалізації концепції.