32. Тактичний закон.

32. Тактичний закон.
Тактичний закон – це система дій при підготовці ефективної реалізації стратегії. Складовими частинами цього закону є аргументація та активізація мислення й почуттєво-емоційної діяльності аудиторії. Завдання тактичного закону - конкретизація дій для подальшої реалізації концепції.
Основою тактичного закону є аргументація. Аргументація – це наведення аргументів, обґрунтування будь-якого положення, судження.
Основні критерії добору аргументів – міцний зв'язок з тезою – аргумент має бути спрямований саме на цю тезу, а не розпорошуватися на всі; істинність, вірогідність доказу; орієнтація на обрану аудиторію (аргумент може бути важливим для теми, але не переконати саме цю аудиторію, не «вразити» її; паралельне використання аргументів «за» і «проти», виваженість доказів для того, щоб переконатися в перевазі істинних; образна форма аргументації, оскільки вона сприяє інтенсивнішій активізації пізнавальної діяльності слухачів)
У ролі аргументів можуть використовуватися такі фактори: авторитет, впевненість, сумнів, обіцянка, погроза тощо.
Аргументація містить у собі два аспекти:
- гносеологічний – пізнання предмета, поглиблене розуміння предмета, пошук істини тощо;
- етичний – визнання аргумент аром себе та реципієнта рівноправними щодо вільного пізнання істини.
Варто пам’ятати, що ефективність аргументації залежить від:
- компетентності того, хто аргументує в обговорюваних питаннях;
- наявність в оратора відповідної теоретичної підготовки та логічного мислення;
- управління власними емоціями та почуттями, які повинні використовуватися для підкріплення і підсилення, а не перекривати логічну діяльність;
- знання промовцем особливостей аудиторії, її здатності до сприйняття аргументації: наміри, потреби, інтелект тощо).
Аргументація спрямована в основному на переконання, впливу на свідомість тому спрямована на діяльність з боку оратора, а слухачі залишаються при цьому в пасивному стані – лише як збирачі інформації. Для повного досягнення цільової установки потрібно, що аудиторія не лише збирала інформацію, але й засвоювала її, переробляла, виходила на рівень застосування нових знань.
Для здійснення цього слід звернути увагу на другу частину тактичного закону – активізацію мисленнєвої та почуттєво-емоційної діяльності аудиторії.
Активізація передбачає таку послідовність дій:
- зацікавити аудиторію;
- викликати аудиторію на роздуми;
- вивести аудиторію на рівень обговорення.
Перший етап – зацікавити аудиторію – має за мету включити емоційно-естетичний мотив в слухача. Таке включення може бути реалізоване за допомогою використання різних прийомів, зокрема:
а) аудіовізуальних – графіки, таблиці, схеми (статичні) та відео матеріали тощо (динамічні). Така група прийомів дає 20 відсотків засвоєння інформації;
б) психологічних – реклама, шокова терапія (створення несподіваного ефекту, який дозволяє швидко переключити увагу слухачів, концентрувати її (увагу!) на потрібних промовцеві аспектах, знімати втому слухачів ;
в) проблемного введення матеріалу, який дозволяє суб’єкту з перших хвилин спілкування оволодіти увагою аудиторії – використання доцільних афоризмів, яскравих прикладів, вдалих компліментів тощо.
г) прийом «опудало опонента» - це змодельована типова думка з питання, що обговорюється. Ритор повинен самостійно проаналізувати цю думку з обговорюваного питання, яке може переважати у цій аудиторії. Оратор повинен проаналізувати цю думку (виявити всі плюси й мінуси), а потім запропонувати власний погляд. Цей прийом допомагає ораторові підтримувати інтерес аудиторії.
Під час цього етапу можна зняти байдуже ставлення, викликати особисту потребу спілкування.
Завданням другого етапу – викликати аудиторію на роздуми – є створення у слухачів потреби обміну думками з обговорюваних питань. Це завдання виконують за допомогою логічних та психологічних прийомів.
Логічний спосіб активізації аудиторії рекомендують використовувати у непідготовленій аудиторії, недостатньо підготовленій для сприймання нового змісту.
До логічних прийомів, за твердженням Г.Сагач, належать:
• Ступеневий спосіб розростання тези полягає у поступовому, крок за кроком, русі думки від найменшого, очевидного, до складного, загального, абстрактного. Придатний для аудиторії, яка мало ознайомлена з предметом розмови.
• Пунктирний спосіб розгортання тези полягає у розчленуванні думки на частини і потім об’єднанні їх для того, щоб показати її тяглість і якість у часі й просторі. Потребує підготовленої аудиторії, яка б свідомо відтворювала пропуски в пунктирі, об’єднувала частини в ціле.
• Контрастний спосіб розгортання тези полягає: розгортання тези має йти на контрастному фоні, шляхом зіставлення і протиставлення різних поглядів і думок на той самий предмет. Можна використовувати для будь-якої аудиторії, але краще, коли вона підготовлена так, що зможе вибрати погляд, ближчий до істини).
До психологічних прийомів другого етапу активізації належать:
- «опудало опонента»;
- «запитання – відповідь» - оратор під час спілкування може будувати своє мовлення у вигляді питань і відповідей на них. Причому відповідь може бути і від аудиторії.
- психологічна пауза – час, який ритор виділяє аудиторія для осмислення певного положення чи питання;
- аналогія – прийом використання подібності між об’єктами;
Третій етап передбачає пошук спільних поглядів. Такий пошук досягається за допомогою логіко-психологічних, психологічних та аудіовізуальних прийомів.
Розглянуті закони риторики спрямовані на розвиток інтелектуальних здібностей людини, сприяють розвиткові ефективного мислення. Отже риторика вчить людину мислити. Як писав Сократ: «Все, що хочеш сказати, розглянь перш за все у своїй голові, бо у багатьох язик передує і самій думці». Цю ж думку підтверджував пізніше Цицерон: «Перш ніж випустити слова з нижньої частини голови, пропусти їх спочатку через верхню частину».
Пройшовши всі етапи винайдення та організації думки, оратор починає працювати на другою стороною мовленнєво-мисленнєвої діяльності – мовленням. Оратор повинен розуміти, що навіть найцінніші думки будуть втрачені, якщо вони не будуть оформлені у дієву словесну форму, тобто, на думку П. Пороховщикова, щоб переконати інших, необхідно зважувати кожне слово.
Отже, суб’єкт починає використовувати мовленнєвий закон риторики.