33. Мовленнєвий закон.

33. Мовленнєвий закон.
Мовленнєвий закон риторики передбачає вираження думки в дієвій словесній формі, що виявляється в стрункій системі комунікативних якостей мовлення: правильність, виразність, ясність, точність, ємність, багатство, образність, стислість, доцільність.
Правильність – володіння орфоепічними, орфографічними, граматичними, лексичними тощо нормами.
Правильність мовлення досягається спеціальними тренінгами, робота з словниками, спеціальною мовознавчою літературою слухання та аналіз взірцевого мовлення тощо.
Правильне мовлення впливає на свідомість людини, однак, щоб воно було дієвим необхідно, щоб воно було виразним.
Виразність – завдяки цій ознаці мовлення впливає на почуття та емоції аудиторії.
До засобів виразності відносять все багатство мови, якщо воно вживається доцільно, оживляючи, а не спотворюючи мовлення: епітети, метафори, інтонацію, тембр голосу, прислів’я, приказки, діалекти, звертання, інверсія тощо.
Ясність – мовленнєва якість, яка забезпечує адекватне розуміння сказаного.
Причини, що зумовлюють неясність мовлення:
- порушення оратором норм літературної мови;
- перенасиченість мовлення термінами, словами іншомовного походження тощо;
- індивідуальне слововживання
Точність – мовленнєва якість, що виявляється у використанні слів у повній відповідності з їхнім значенням. Декарт писав: « Вільно визначайте слова, і ви звільните світ від половини непорозумінь».
Стислість – мовленнєва якість, яка виявляється у відборі мовних засобів для вираження головної думки, тобто стислість формує вміння говорити суттєво.
Доцільність – така організація мовних знаків, яка зумовлює відповідність мовлення цілям та умовам спілкування.
Мовленнєвий закон завершує стадію організації мисленнєво-мовленнєвої діяльності (підготовчий етап) і відкриває наступний етап – управління мисленнєво-мовленнєвим процесом.